Дошкільний навчальний заклад №57
 
.






Батьківський записничок

 



 
1. ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ!
Радій її присутністю біля тебе приймай її такою, яка вона є, бо то твій паросток, твоє творіння. не ображай її не принижуй її, не розхитуй її віри у себе, не задавай болю несправедливою покарою, не відмовляй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе.
 

2. ОБЕРІГАЙ СВОЄ ДИТЯ!
Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не заважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дивну квітку, яку можуть знівичити.
 
3. БУДЬ ДОБРИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ!
Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашне вогніще, де сім'я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв'язки з усім родом і друзями. Вона має жити у такій родині, де панують чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому. Подружня зрада, заздрість, матеріальне збагачення у нечеснй спосіб, досягнення тієї чи іншої вигоди, хай навіть і для дитини, за допомогою безпринципних звязків і вчинків украй негативно позначається на моральному становленні особистості людини, яка діятиме завтра за зразком твоєї поведінки.
 
4. ГРАЙ ЗІ СВОЄЮ ДИТИНОЮ!
Віддавай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку, менше зважай на свої власні інтереси, інтереси дитини водночас і твої.Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може саме в ту мить дитина звертається до тебе найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви.
 
5. ПРАЦЮЙ ЗІ СВОЄЮ ДИТИНОЮ!
Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі (у квартирі, садибі, на городі). Коли підросте, потроху залучай до праці з людьми і для людей. На дозвіллі під час канікул не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими то погляд у майбутне.
 
6. ДОЗВОЛЬ ДИТИНІ НАБУВАТИ ЖИТТЄВОГО      ДОСВІДУ, НЕХАЙ НАВІТЬ НЕ БЕЗБОЛІСНОГО, АЛЕ САМОСТІЙНОГО!
 Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а власний життєвий досвід часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню", навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда.
 
7. ПОКАЖИ ДИТИНІ МОЖЛИВОСТІ Й МЕЖІ ЛЮДСЬКОЇ ВОЛІ!
Розкрий перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особливості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.
 
8. ПРИВЧАЙ ДИТИНУ БУТИ СЛУХНЯНОЮ!
Стеж за поведінкою дитини й спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдало шкоди ані їй самій, ані будь-кому. Не обминай моментів, коли вона негарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, ане інакше - для неї це буде наукою.
 

9.ЧЕКАЙ ВІД ДИТИНИ ЛИШЕ ТАКИХ ДУМОК ТА ОЦІНОК, НА ЯКІ ВОНА ЗДАТНА НА ЕТАПІ СВОГО РОЗВИТКУ І ЯКІ МОЖЕ ПІДКАЗАТИ ЇЇ ВЛАСНИЙ ДОСВІД!
Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує. Допомагай їй, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.
 
10.ДАВАЙ ДИТИНІ ЗМОГУ НАБУВАТИ ТАКІ ВРАЖЕННЯ, ЯКІ ПОЛИШАТИМУТЬ ВАРТІСНІ СПОГАДИ!
Дитина, як і дорослий "живиться" різними враженнями, які знайомлять її з життям і довкіллям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула й відчувала якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.

 

 

 

 

Рекомендації батькам із підготовки

 

до вступу малюка в дошкільний навчальний заклад:

 

 

1. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми й дорослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики, привчайте до гри в пісочницях, на гойдалках.

2. Ходіть із малюком на свята, на дні народження друзів, спостерігайте, як він поводиться: соромиться, усамітнюється, конфліктує, б’ється чи легко знаходить спільну мову, контактує з однолітками, тягнеться до спілкування, розкутий.

3. Дізнайтеся, який розпорядок дня у групі, і наблизьте режим дитини вдома до розпорядку дня у групі.

4. Обговоріть у сім’ї з дитиною, що позитивного є в дитячому садку (нові товариші, багато іграшок і т. д.). Важливо, щоб малюк не боявся, – тоді йому легше звикати. У жодному випадку не погрожуйте дитячим садком як покаранням за дитячі огріхи, а також за його неслухняність.

5. Дізнайтеся, можливо у цей садок ходять діти ваших сусідів або знайомих. Адаптація пройде легше, якщо у групі в дитини є знайомі ровесники, з якими вона раніше гралася вдома або надворі.

6. Відвідайте дитячий садок у той час, коли діти на прогулянці, познайомте свого малюка з вихователькою й дітьми.

7. Готуйте вашу дитину до тимчасової розлуки з вами, дайте їй зрозуміти, що це неминуче тільки тому, що вона вже велика. Налаштуйте дитину на мажорний лад.

8. Говоріть малюку, що це дуже здорово, що він доріс до дитсадка і став таким великим.

9. Не віддавайте дитину в ДНЗ у розпалі кризи трьох років.

10. Не обговорюйте при малюкові проблем, пов’язаних із дитячим садком.

 

 

 

 

 

Поради батькам щодо профілактики труднощів адаптації

 

 

Для профілактики труднощів адаптації дитини до ДНЗ батькам потрібно:

      поступово формувати в дитини звичку дотримуватися певного режиму дня. Найкраще здійснювати це в домашніх умовах на початку відвідування дитячого садка;

      формувати навички самообслуговування (вміння самостійно їсти, одягатися, складати іграшки, одяг тощо);

      розвивати ігрові навички та навички спілкування, поступово розширювати коло знайомств малюка;

      організовувати позитивне емоційне спілкування дитини з вихователем і персоналом дитячого садка;

      поступово збільшувати тривалість перебування дитини в ДНЗ (спочатку – тільки прогулянка, обід, через кілька днів – прогулянка, обід, сон і т. д.);

      розширювати коло близьких людей, які приводять дитину до дитячого садка (не тільки мама, а й тато, сестра, дідусь – це полегшує прощання).

У дитячому садку здійснюються такі заходи із профілактики труднощів адаптації дитини:

      обладнання групової кімнати передбачає можливість індивідуальних ігор, занять, можливість задоволення прагнення дитини побути наодинці або з вихователем; забезпечується міжвікове спілкування дітей (один з найефективніших чинників успішної адаптації до нового побуту);

      забезпечується змістовна діяльність дошкільнят з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини та її вікових можливостей;

      здійснюється психолого-педагогічна просвіта батьків із питань полегшення адаптації до дитячого садка (індивідуальні бесіди, консультації).

 

 

 

 

Поради батькам, які вперше приводять дитину

 

в дошкільний навчальний заклад

 

 

      У ДНЗ малюка бажано привести в першій половині дня, коли діти граються. Він познайомиться з однолітками і поступово включиться у спільні ігри.

      Завершивши прогулянку, дитина, можливо, сама захоче разом із новими друзями зайти в ігрову кімнату. Нехай малюк відчує, що це цікаво – відвідати «будинок, де граються діти».

      Заберіть дитину перед обідом. Нехай перспектива пообідати за загальним столом здається їй бажаною й цікавою.

      Ви самі відчуєте, коли дитину можна вкладати спати, залишити в дитячому садку на весь день.

      Якщо умови дозволяють вам не прискорювати події, то перші три-чотири тижні малюка краще забирати з ДНЗ перед денним сном. Оскільки денний сон – ритуал домашній, і дитина особливо потребує фізичного зв’язку з мамою.

      Візьміть у дитячий садок тарілку з чашкою, до яких звикла ваша дитина, улюблений горщик і іграшку, з якою вона засинає.

      Якщо дитина в середині дня починає сумувати за мамою, можна через вихователя передати для неї маленький привіт із дому – цукерку, картинку або просто гарну намистинку. Вручений у потрібний момент сюрприз поліпшить настрій дитини.

      Щоб дитині не було так сумно лягати спати у дитсадку, мама може їй дати з собою маленький альбом із сімейними фотографіями (класти під подушку «як оберіг»).

      Забираючи дитину з ДНЗ, поцікавтесь у неї, як пройшов день, що вона робила у дитсадку протягом дня. Уважно вислухайте новини, якими хоче поділитися ваша дитина.

      Старайтеся частіше спілкуватися з педагогами та помічником вихователя групи, не соромтеся розпитувати їх про свою дитину, обговорювати проблеми та шукати разом шляхи їхнього вирішення.

      Якщо ви відчули, що в ДНЗ у дитини виникли проблеми, не відсторонюйтеся від них. Далеко не завжди такі проблеми проходять самі собою. Можливо, вам доведеться розпочати все «з нуля», тобто після знайомства із групою зробити перерву на кілька місяців або взагалі змінити ДНЗ.

 

 

 

Поради батькам щодо забезпечення

 

позитивного емоційного настрою дитини вдома

 

 

      Для того, щоб зібрати іграшки, можна влаштувати змагання. При цьому візьміть у ньому активну участь, але не перестарайтеся. У дитини має бути окрема роль.

      Щоб дитина не брала шампунь чи зубну пасту, яка належить дорослим, можна дати їй ними покористуватися чи купити ці предмети особисто для неї. Для неї, як і для дорослої людини, дуже важливо мати свої особисті речі.

      Важливо поділити для дитини предмети на ті, якими можна гратися і якими гратися заборонено.

      Маленькі діти весь час просяться на руки, хочуть, щоб їх обіймали, пестили. Вони мають особливу потребу в тілесному контакті зі своїми батьками і готові це робити повсякчасно. Нам здається, що вони вередують. Але для дитини до п’яти років це життєво важлива потреба. І якщо дитина не отримує потрібної їй кількості тілесних дотиків, вона може вирости вередливою.

      Якщо дитина не хоче йти на вулицю, то важливо зрозуміти, чому це відбувається. Найімовірніше, для цього є конкретна причина: їй немає з ким товаришувати, її кривдять, їй не подобається одяг чи взуття, в цей момент їй просто хочеться залишитися вдома, малюка захоплює якась домашня гра тощо.

      Вдягання перетворюється на катування, наприклад, тоді, коли дитину постійно вдягають у те, що їй не до вподоби. їй можуть не подобатися ці штани, сорочка чи спідниця. Згадайте, як ретельно ви добираєте свій гардероб залежно від ситуації. Але в будь-якому випадку ви хочете виглядати привабливо. Крім того, річ, яку ви запропонували дитині, може бути для неї незручною.

      Чому ігри закінчуються сльозами? Буває так, що дитина накопичила багато негативних емоцій і гра допомагає їх виразити. Але емоцій так багато, що їй важко з ними впоратися й виразити одразу. Тому дитині важко зупинитися й заспокоїтися. Крім того, іноді дорослі самі провокують гру, яка поступово перетворюється на бійку. Дитині, на відміну від дорослого, важко зупинитися. І як наслідок – сльози, крик і образа.

      Одна з найболючіших проблем – підготовка до сну. Напевно, буде краще, якщо ви заздалегідь попередите дитину про те, що, скажімо, через півгодини слід лягати в ліжечко. Можете тактовно приєднатися до гри й допомогти дитині закінчити її вчасно, знижуючи поступово темп чи завершуючи сюжет. Можна пообіцяти поговорити перед сном про щось цікаве, розповісти щось чи прочитати улюблену казку. Для дитини важливо, щоб ви знайшли час побути з нею перед сном.

 

 

 

 

Консультація для батьків на тему:

 

«Страхи дитини раннього віку»

 

Страх маленької дитини посідає перше місце серед негативних емоцій у ранньому віці. Він – ірраціональне почуття, тому дорослому не завжди вдається з’ясувати виникнення у дитини страху, а отже, допомогти їй від нього звільнитися.

У віці від року до трьох виникають так звані безглузді страхи: малюк боїться ковдри, шуму дощу, води у трубах, свого відображення у дзеркалі, персонажів казок тощо. Такі страхи характерні не для всіх дітей. Проте дорослі мають знати – вони властиві дитині раннього віку.

Важливо розрізняти різні страхи малюка – емоційний (природний) і невротичний. Емоційний страх, з одного боку, є негативним емоційним переживанням, а з іншого – суттєвим джерелом емоційного і творчого розвитку дитини. Невротичний страх – результат накопичення всередині переживань, які малюк стримує, намагаючись не показати їх іншим. Неусвідомлена тривога стає базою для неврозу, тривожність перетворюється на рису характеру дитини.

Є дві форми страху:

      страх-ризик: дитина хоче і водночас боїться виконати якусь дію (вона боїться самої дії, а не ймовірності її неуспішного виконання);

      страх пов’язаний із допитливістю, бажанням пізнати нове, невідоме, боязнь його.

Якщо для малюка характерна перша форма страху, дорослим слід надати йому можливість самому або з допомогою близької людини подолати свій страх. Вправляння, ігрові ситуації, підбадьорення, висловлення довіри можливостям дитини – доцільні виховні засоби. Друга форма є своєрідним збудником, який стимулює активність і водночас виступає захисною реакцією малюка. У ранньому віці знайомитися з новим дитині краще разом із дорослим або під його контролем.

Найчастіше малюки бояться темряви, тварин, великої кількості води, висоти, замкненого простору. Дівчатка більше бояться простору, порожнечі, темряви, їм притаманний «пасивний страх». Важливо зазначити, що саме дівчатка можуть швидко впоратися зі своїми страхами. Страхи хлопчиків мають активний, дослідницький характер.

Коли нервово й фізично ослаблену дитину віддають у ясла, часто порушується її емоційний контакт із матір’ю. Більш виражений неспокій при перебуванні дитини у приміщенні ДНЗ і в єдиних, надмірно опікуваних дітей, матері яких самі раніше відчували страх самотності. Неспокій дитини ще більше посилюється, якщо в сім’ї конфліктні стосунки, та й сама мати знаходиться у стані тривалого емоційного стресу.

Із приводу цього наведемо приклад: хлопчик Миколка (2 роки і 5 місяців) відвідував дитсадок. Він нудьгував без матері, мовчки сидів у кутку, відмовлявся від їжі і не міг заснути. Вдома, навпаки, ставав збудливим, капризним, нетерплячим, занадто образливим і боязким, тобто вимагав до себе підвищеної уваги.

Хлопчик Саша у 2 роки став боятися темряви і казкових персонажів, не відпускав матір від себе, плакав і вимагав її постійної присутності. У результаті нестерпного емоційного перенапруження погіршилася мова і з’явилося заїкання.

Усвідомлюючи своє «я», відокремлюючи себе від тих, хто оточує, дитина двох років уже не так зосереджена на матері. Малюк усе більше потребує спілкування з іншими членами сім’ї. От чому діти цього віку стають товариськими і легше вступають у контакт із незнайомими людьми, проте в сім’ї домовитися стає все важче. Недаремно, що вік 2 – 4 років називають віком упертості.

Слід зазначити, що ті батьки, які нещадно конфліктують із дитиною, весь час обмежують її самостійність або оберігають від будь-яких, навіть «безпечних небезпек», ризикують перешкодити розвитку активності на ранніх етапах, що потім сприяє появі страхів.

Перенесений і не усвідомлений дитиною вдень жах або страждання перетворюють ніч на боротьбу з уявними чудовиськами, придуманими фактично батьками. Якщо дитина прокидається вночі від страху і її вдається заспокоїти, заколисати, то травмуючий вплив кошмарних сновидінь виражений менше.

Зауважимо, що вже із другого півріччя третього року життя деякі емоційно чутливі і неспокійні діти потребують того, щоб їх іноді перед сном заколисували, ніжно співали пісні, лагідно гладили й обіймали. У цьому і полягає вміння матері створювати малюкові емоційний комфорт і безпеку, коли він потребує цього більше, ніж будь-коли.

Щоб уночі дитина спала спокійно, без страшних сновидінь, вона повинна знати, що їй ніщо не загрожує, що її люблять і завжди захистять. День малюка має бути сповнений рухами, іграми, радістю, сміхом, новими, але не надмірними враженнями. У такому разі й сон буде легкий і спокійний.

Не треба укладати малюка дуже рано або надто пізно. Інакше у нього порушиться природний біоритм сну. Час засинання має бути завжди один і той же, але тривалість самого сну міняється з віком у сторону скорочення.

Проблеми дитячих страхів не існує у тих батьків, які впевнено поводяться стосовно дітей, враховують особливості їхнього темпераменту, схильності, що зароджуються, інтереси, зважають на їхнє «Я».

Рекомендації батькам:

1. З’ясуйте причину страху та особливості боязкої поведінки (форми прояву).

2. Поступово привчайте малюка до того, що його лякає (якщо собака – поспостерігайте за нею здалеку, погодуйте разом, не наполягайте, щоб дитина гладила тварину).

3. У грі програвайте ситуації, що лякають дитину, нехай вона візьме на себе роль персонажа, якого боїться. Дорослий при цьому бере собі роль дитини і підказує їй бажані моделі поведінки в різних ситуаціях.

4. Намалюйте разом із дитиною те, що її лякає, запропонуйте малюнок страху комусь подарувати або викинути його. Придумайте, як перемогти чудовисько. Разом із малюком подумайте, можливо, собака, який злякав дитину, був голодний, самотній, хворий. Пожалійте його, знайдіть способи, як допомогти тварині.

5. Читайте книжки, показуйте мультфільми, які пропонують моделі сміливої поведінки в аналогічних ситуаціях. Якщо готового прикладу немає, придумайте його.

6. У екстремальній ситуації не показуйте своєї невпевненості: такий стан легко передається малюкові.

7. Ранніх страхів можна позбутися, якщо мама поряд із дитиною, в сім’ї домінує батько, батьки впевнені в собі і здатні допомогти дітям у подоланні уявних і реальних небезпек.

 

 

 

 

 

 

 

ЗДІБНА? ОБДАРОВАНА? ТАЛАНОВИТА?

 

(АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ)

 

 

Шановні батьки! Хочете дізнатися ваша дитина здібна, обдарована чи талановита?! Дайте відповіді на запропоновані запитання. Відповідати на запитання потрібно «так» чи «ні».

 

1.         Моя дитина ініціативна, жвава, рухлива.

 

2.         Її інтереси і захоплення досить постійні.

 

3.         ЇЇ зацікавленість урівноважена.

 

4.         Порівняно з однолітками виявляє інтерес і потяг     (активно виражений) до            мистецтва, літератури, спорту,  природи, моделювання, техніки. (підкреслити або   записати).

 

5.         Має не більше двох друзів (постійних), причому старших від себе.

 

6.         Її цікавить усе загадкове, таємниче і навіть незрозуміле.

 

7.         Любить багато запитувати, наполеглива в одержанні вичерпних відповідей.

 

8.         Її мова розвинена, дитина має великий запас слів, добре розуміє і вміло використовує    його.

 

9.         Переважно намагається знайти самостійне рішення в тих або інших ситуаціях, обставинах.

 

10.    Не задовольняється поверховим поясненням і такими ж відповідями на свої численні запитання.

 

11.    Намагається дотримуватися власного погляду на ті або інші події, незважаючи ні на які обставини та обіцянки.

 

12.    Обов’язково (завжди) реагує на все нове.

 

13.    Розпочату справу практично завжди намагається довести до кінця.

 

14.    У суперечках відстоює власну думку, не хоче визнавати загальноприйняті погляди.

 

15.    У непередбачених і складних ситуаціях бере на себе роль лідера.

 

16.    Має помітну схильність до якогось виду діяльності або до предмета (групи предметів, іграшок, книжок тощо).

 

17.    Настирлива, вперта, рішуча в досягненні бажаної  мети.

 

18.    Виявляє неприховану потребу в підтримці дорослих.

 

19.    Легко знаходить і завжди має досить багато друзів.

 

20.    Ставить багато запитань, переважно з кола своїх захоплень та інтересів.

 

21.    На багатьох справляє враження не за віком старшої.

 

22.    Нерідко виявляє риси егоїзму або навіть безпричинної агресії.

 

23.    Знає собі ціну і своє покликання.

 

24.    Легко і часто відволікається і залишає розпочату справу (заняття), гру тощо.

 

25.    Майже однаковою мірою цікавиться гуманітарними і технічними питаннями.

 

 

 

Тепер підсумуємо. Якщо на запитання 1,6,12,18, 24, Ви відповіли «так», ваша дитина загалом здібна. За умови негативних відповідей на запитання 18,24 запишіть відповіді на запитання 2,3,7,10,11,13,16,17,19,20,22. Якщо всюди буде «так», є серйозні підстави гадати, що дитина по-справжньому обдарована. Коли і на останні запитання – 4,5,6,9, 14,15,21,23,25- відповіді позитивні, це може свідчити про ознаки яскравої обдарованості, навіть таланту.